Кіценко Сергій

Наша молода держава стрімко розвивається. Розвиваються не лише інформаційні технології й банківські системи, а й будівництво та промисловість.

Ринок праці вже кілька років як перенасичений юристами, економістами, лікарями, інженерами, психологами. Натомість популярності набувають робітничі професії. Це слюсарі, теслярі, зварювальники, трактористи, кранівники, кухарі, водії тощо.

Роботодавці все частіше наймають на роботу простих робітників. Вища освіта, яку прагнуть отримати багато випускників, не гарантує конкурентоспроможності. Сьогодні на ринку праці більшість вакансій – це робітничі професії. І потреба у таких працівниках щороку зростає.

Вибір майбутньої професії – відповідальний крок для кожної молодої людини. Робота повинна приносити не лише фінансову вигоду, а й радість. Серед українців є певний стереотип, що професійно-технічна освіта – це не престижно. «Ось будеш погано вчитися - будеш вантажником на базарі працювати», - кажуть батьки. І діти починають розуміти, що працювати руками - це погано, невигідно, непристижно, принизливо.

Нещодавно зустріла свого випускника. Кіценко Сергій закінчив 2008 року Куп’янський професійний аграрний ліцей за професією "Тракторист. Водій категорії "А", "В", "С". Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устакування". Вчився добре, брав участь у художній самодіяльності, активний учасник спортивних змагань.

Після закінчення ліцею влаштувався водієм у фірму, яка спеціалізувалася на побутовій хімії, розвозив товари по крамницях. З самого початку трудової діяльності не просто механічно точно виконував доручені завдання, а підходив творчо, з вигадкою. Завдяки працелюбності став менеджером з продажу, тепер їздить на легковому автомобілі, який виділила фірма.

Розговорилися. Ось якими думками поділився Сергій.

"Багато одногрупників прагнули здобути вищу освіту, а я прагнув працювати за професією, бо з дитинства любив техніку. Зараз багато людей з вищою освітою працюють продавцями, прибиральницями, двірниками. Незатребувана вища освіта гонить молодих людей за кордон працювати на чужу країну, практично в рабство, бо працюють в більшості не за спеціальністю, а на найважчих, брудних роботах.

А я поставив собі за мету стати професійним фахівцем своєї справи в рідній державі. Найскладніша робота, яка спочатку здається неможливою, в умілих руках виконується з блиском. Спочатку не все вдавалося. Якийсь збій в роботі автомобіля, здається дрібниця, навівав паніку. Доводилося звертатися за допомогою до друзів, дзвонив усім, хто працював водієм. Згодом навчився розрізняти за звуком, коли автомобіль вимагав моєї допомоги.

Із вдячністю згадую своїх викладачів, які допомогли в процесі навчання оволодіти знаннями з предметів професійної підготовки: знати будову вантажного і легкового автомобіля, діагностувати наявні неполадки в роботі і усувати їх, правила техобслуговування і ремонт. А найголовніше – знати правила дорожнього руху, бо, на жаль, трапляються аварії на дорогах, автомобілі отримують ушкодження і виходять з ладу.

Стати хорошим, справжнім професіоналом - зовсім не означає замкнутися в своїй вузькій спеціальності, обмежитися нею. Якщо я вважатиму за необхідне продовжити свій подальший професійний рівень, то можу вступити на заочний факультет в технічний ВУЗ і продовжувати навчання усвідомлено. Я ж іще молодий, мені всього 30.

Я вважаю, щоб стати щасливою людиною, треба небагато: улюблена робота, кохана дружина, непосидючі діти і віра в майбутнє".

Ольга Іванівна Ткачук